Головна » Статті » Статті з газет » 2006-2011

Стаття Шулімової Юлії


              Спогади викарбувані на серці

                                          Прошлое, хранящееся в памяти,

                                                                                        часть части настоящего.

                                                                                            Тадеуш Котарбинский

Життя людини - це ланцюжок з сотень спогадів. Спогади про перше кохання, про батьків, про шкільні роки, про перемоги і поразки.

Сьогодні, в тихий зимовий вечір, я поринаю в спогади про шкільні роки...

Перший дзвінок. Безмежне хвилювання першокласників, яким доручили перше «доросле» завдання - розказати урочистий вірш на лінійці. А ось і клас. Перша вчителька - Наталя Михайлівна. З яким захопленням ми слухали її розповіді про небо і землю, добро і зло, правду і неправду! Вона стала нам « матусею» - людиною, до якої ми зверталися з проблемами, своїми негараздами, які вона безмовно допомагала вирішувати.. Смішно ми напевне виглядали, коли весь клас збирався навколо неї, як курчата, ніби ховаючись від неприємностей. Та й неправду кажуть люди, нхОи 10-11 класи найважливіші, насправді весь фундамент, вся жага до знань закладається у молодших класах, бо саме в цих класах ми навчаємося читати, писати і робити перші кроки в життя.. Саме Наталя Михайлівна дістала ті алмази, які наступні вчителі шліфували до сліпучих, дорогоцінних бриліантів.

Ось і випускний - ми покидаємо молодшу ланку, першу вчительку і йдемо далі. І в цей час ми насправді зрозуміли, як дорога нам Наталя Михайлівна, як багато проблем спричинили ми їй своїми « вибриками».

А ось в пам'ять пробираються і інші спогади: як по її щокам лилися сльози. І зараз коли я бачу свою першу шкільну матусю, то хочеться підійти і тихо промовити: « Дякую. Пробачте».

Марина Володимирівна - вчителька, що перейняла естафету та стала вже «другою мамою»;перші двійки; забави, які були веселі, але які погано закінчувалися не тільки для нас, а й для батьків; і неймовірне бажання доказати світу, що ти вже доросла людина, якій не потрібні ніякі поради. Я згадую як ми, ніби жителі стародавнього Риму, благали « хліба та видовищ»,але коли починалася мова про те, хто буде приймати участь у цих «видовищах», 17 чоловік тихо сповзали під парту... Як можна забути і те, як ми вигравали в якихось конкурсах: посмішки, сльози на очах, аплодисменти. В той час з нашої пам'яті зникали думки про те, що за все це ми повинні дякувати Марині Володимирівні. А дарма ці думки зникали.

Ніколи з моєї пам'яті не зникне день, коли « друга матуся» зайшла в клас і тихо промовила: «Десятий, вчора пішла з життя Раїса Антонівна».Діти, в яких бунтувала енергія, яких не можна було заставити тихо постояти на лінійці, мовчки опустили очі. 16 пар очей опущених додолу, в яких читався невимовний жаль... В цей день вчителю не довелося оголошувати хвилину мовчання, совість молодих і невгамовних бешкетників здригнулася і заплакала. Раїса Антонівна - вчителька, в якій жила справжня любов до природи, яка могла з нудного уроку з ботаніки зробити щось феєричне, так і не дочекалася від мене конкурсної роботи. Саме в такі моменти згадуєш про швидкоплинний час, про обіцянки, про слова, якими інколи кидаєшся, зовсім не замислюючись.

Зараз я в десятому класі, ще попереду у мене 1.5 року - скільки спогадів принесе мені цей час, скільки картин промайне у мене перед очима на випускному балі? Безліч. Але ці зі мною назавжди. Це спогади викарбувані на серці.

                                                                                                              Шулімова Юлія

Категорія: 2006-2011 | Додав: VANchick (31 Січ 2011)
Переглядів: 997 | Теги: стаття | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук по сайту

Категорії розділу

2006-2011 [6]
Статті за 2006-2011 рік.
2006-2011 [1]
Статті за 2006-2011

3D Хмаринка тегів

Опитування

Чи потрібно продовжувати розвиток сайту?
Всього відповідей: 39

Форма входу