Профорієнтація - зроби свідомий вибір

Скоро ти отримаєш атестат, і доведеться приймати рішення щодо свого майбутнього. Адже можна піти у ВНЗ та здобути корисні знання й розширити свій кругозір, піти у ПТУ та здобути практичні фахові навички та досвід, якого бракує іншим, чи відразу влаштуватись на роботу й відчути незалежність від батьківського гаманця.

То який шлях обрати? Якщо вчитись далі, то як дізнатись, до якої сфери діяльності ти схильний, щоб не помилитися у своєму виборі? Хто може допомогти тобі з’ясувати, куди йти далі, щоб у майбутньому не заповнити нішу безробітних або працюючих не за фахом?

Сподіваємось, що робота в школі щодо профорієнтації допоможе  прийняти правильне рішення.  

При виборі майбутньої професії необхідно  обов’язково враховувати деякі фактори

1)                 Слід перш за все брати до уваги фізичний та психологічний стан людини, стан здоров’я. Так, небажано обирати будівельні професії, якщо організм схильний до застудних захворювань і реакцій алергійного характеру; тим, хто має дефекти зору, не рекомендуються професії водія автотранспорту та електронника (доводиться працювати з дрібними деталями), кравчині і закрійника, в’язальниці і гаптувальниці; тим, хто має слабкий вестибулярний апарат (здатність організму протистояти закачуванням), - обирати професії, пов’язані з мореплавством та керуванням літаком.

2)                Крім стану здоров’ю, при виборі професії важливо враховувати темперамент людини. Людині з темпераментом холерика протипоказана робота, пов’язана з посидючістю, монотонністю (бухгалтера, оператора, референта і т. д.) і тривалою нервовою напругою (літако- та космосокеруванням, наприклад). У той же час флегматику та меланхоліку не можна обирати професію автоводія або сходити в шахту.

3)                Має значення здатність людини до адаптації (для професій геолога, шахтаря, підводника, водолаза та ін.)

4)                Людина, яка обирає професію, повинна мати повну інформацію про існуючі професії, які можна одержати в центрі зайнятості населення, під час проведення днів відкритих дверей у навчальних закладах, ярмарок професій, у довідковій літературі і т. д.

5)                Вибравши уподобане професію, необхідно пройти цільовий медичний огляд, щоб з’ясувати наскільки здоров’я людини дозволяє їй займатися цією роботою.

6)                У наш час у багатьох галузях виробництва впроваджується система професійного психологічного відбору з метою усунення можливих помилок при прийомі людини на ту чи іншу роботу. В комп’ютерну базу даних уводять відомості про всі види освіти, результати тестування людини, про її схильності та стан здоров’я (за найрізноманітнішими параметрами), проводять спеціальне тестування для визначення психічної та психологічної стійкості і потім за допомогою спеціально розроблених програм видають рекомендації професії, людина з мінімальними втратами для здоров’я може максимально реалізуватися як особистість.

  Актуально.

Чи підходить вам кар'єра продавця? 

Продавати можна все: нерухомість і рекламні площі, товари широкого вжитку і послуги... Деяким людям процес продажу приносить справжнє задоволення. До речі, спілкування з ними викликає позитивні емоції і у потенційних клієнтів, які часто переходять до розряду постійних. Але таким удачливим продавцем може стати далеко не кожен. Тому протестуйте себе і спробуйте визначити, чи можете ви працювати у сфері торгівлі, перш ніж прийшли у неї чи прийняли рішення залишитися у ній, попри те, що удача явно не сприяє вам...

І знову про менеджерів 

Жодна компанія не може існувати без менеджерів - адже тільки-но з'являється фірма, відразу ж виникає і потреба у керуванні нею. Саме цим займаються сучасні менеджери. Тому можна сказати, що сьогодні менеджер - одна з основних і найбільш затребуваних професій...

Директор з креативу: менеджер чи творець? 

Рекламний бізнес - це, в першу чергу, робота з творчими людьми. Самі знаєте, управляти такими нелегко. А що робити, якщо в колективі їх осіб 30, і всі - творці? Запитайте про це директора креативного відділу... 

Орієнтири для вибору професії

Профорієнтація починається з… пелюшок? Кожен з нас знає, наскільки важливо знайти своє місце в житті, займатися справою, котра до душі, самоствердитися у професійній царині. Та рідко хто замислюється, з чого дійсно розпочинається кар'єра людини - причому не паперова, як от наявність диплому, а реальна - з урахуванням всіх потреб, здібностей, схильностей, насамперед. Адже всі ми народжуємося рівними, за винятком деяких - лише деяких - вроджених здібностей та талантів, або фізичних переваг.

Аліна Кравченко, психолог-консультант

На думку психолога-консультанта Аліни Кравченко, профорієнтацію майбутнього фахівця потрібно розпочинати з дитинства, тобто закласти з перших років життя фундамент, аби згодом дитина з більшою впевненістю змогла визначитися в профорієнтаційному просторі. Адже всі оті здібності та навики, характер та типи темпераменту, на предмет яких вашу дитину тестуватимуть та визначатимуть її здібності до професійної діяльності, можуть закласти самі ж батьки. 

Приклад: Трирічна Ганнуся після перших же відвідин дитячого садочка почала часто хворіти. Аби забезпечити більш якісний догляд, її забрала до себе бабуся. Під пильною увагою та завдяки постійному піклуванню дівчинка не хворіла, але далася взнаки відсутність спілкування з ровесниками, бо спілкуватися з однолітками дівчинка почала лише в школі. Це зашкодило їй в подальшому вибудувати взаємини з однокласниками. І, як наслідок, сформувало одну з її головних якостей - некомунікабельність. Тому обрана професія продавця дівчині не підійшла - довелося кардинально міняти фах. Нині Ганнуся - молодший науковий співробітник музею.

Хто має допомогти? 

До професійного самовизначення людина має прийти самотужки - це ніби верхівка айсберга під назвою "індивідуальна профорієнтація". Але підштовхнути її до цього кроку, створити відповідні умови для розвитку тих чи інших здібностей, задатків має суспільство. Це, передовсім, батьки - оскільки з дитинства родина стоїть на першому місці для дитини, згодом - вихователі дитячого садочка, вчителі, психологи, у старшому віці - консультанти. 

Але не тільки. Батькам слід звернути особливу увагу, якщо дитина потребує консультації інших спеціалістів - логопеда, дефектолога, нейропсихолога. Адже дитина без дефектів мовлення, мислення матиме ширший діапазон вибору професії.

Приклад: Батьки Антона з дитинства приділяли чимало уваги хлопчикові - постійно займалися з ним, читали казки, а згодом - і дитячі віршики, постійно розучували пісеньки. Не дивно, що хлопчик рано навчився читати й писати. У школі Антон найкраще писав твори, бо літературна тематика була йому знайома, вмів добре переказати прочитане, мав непогану зорову пам'ять. Коли настав час обирати професію - у вчителів не було сумнівів, що свою долю Антон поєднає з творчістю чи літературою. Нині хлопець - студент журфаку.

Як допомогти правильно? 

Слід відразу визначитися з вихованням дитини - не обов'язково наймати няню, котра б читала поезію з метою виростити майбутнього Пушкіна. Натомість з перших років життя не треба заважати дитині заборонами та обмеженнями (звісно, в розумних межах) пізнавати світ. Велике значення матиме ваша допомога в розвитку розумових здібностей дитини, дрібної моторики, навиків спілкування. Батькам не варто боятися звернутися з цього приводу до фахівця. Тут слід керуватися міркуванням: чим більше дитина отримає, тим більшою буде віддача в майбутньому - і в професійному, зокрема. 

А от виявити здібності та обдарованість дитини можна вже з 4-6 років. Велике значення матиме й процес заохочення в цьому ж віці. Дитина малює, співає, декламує вірші - це ще не робить з неї майбутнього художника чи диктора, як вважають батьки, але і не виключає такої можливості.

У шкільні роки батьківський тягар у цьому плані частково бере на себе школа. І яким би не було занепокоєння батьків, сучасна система освіти формувалася сторіччями і включає досвід багатьох людей - педагогів, психологів, вчителів тощо. 

Але й тут знайдеться робота для батьків. Адже можна повністю довірити власне чадо вчителям, а можна стати союзником педагогів і разом долати дитячі капризи, страхи, агресії, пасивність, сором'язливість тощо. Занадто конфліктні, агресивні чи пасивні фахівці, повірте, не влаштують жодного роботодавця. 

Приклад: Петрикова мама з дитинства привчила сина до чистоти та охайності. Все мало бути на своїх місцях, у цілковитому порядку, а зовнішній вигляд мав бути завжди бездоганний. Петрик вступив до медичного училища, яке закінчив з відзнакою. Міська лікарня, котра потребувала молодших медичних працівників, відразу направила свого представника для відбору кадрів. Юнаку запропонували роботу - звернули увагу на акуратну зачіску, чисті нігті, напрасований одяг - саме такий медичний працівник і був потрібний для неонатологічного відділення, де передбачалася робота з новонародженими і неохайність могла коштувати чийогось життя.

Профорієнтація для кожного різна? 

Якою б не була дитина, які б фізичні, психічні, моральні якості вона не мала - вона, насамперед, залишається індивідуальністю і шаблони або категоричність у профорієнтаційному плані тут аж ніяк не підійдуть. Зобов'язувати до чогось чи нав'язувати людині будь-що в плані самовизначення, вибору професії - хибна справа. Адже в кожного свої уявлення про щастя, роботу, працю, гроші, успіх, у кожного свої потреби. Головним завданням оточення, котре виховує майбутнього професіонала, є привід продемонструвати дитині, що в житті немає нічого неможливого, що є безліч прикладів, котрі суперечать всім правилам та нормам. Адже непоодинокі випадки, коли некомунікабельні люди досягають успіху в сфері, де потрібне спілкування, нетворчі люди досягають значних успіхів у мистецтві, люди з вродженими вадами будують кар'єру і досягають успіхів у сферах, де й здоровій людині дуже важко. 

У будь-якому випадку, суспільство може лише допомогти дитині в розвитку її здібностей, багато чого навчити та продемонструвати, але - аж ніяк не обирати за неї. Сьогодні ви приділите увагу дрібним і незначним, здавалось би, на перший погляд, речам, завтра трохи більш важливим - у силу дитячого віку та сприйняття. Так формується людина і фахівець.  

Орієнтири для вибору професії

Ранній успіх 

Як досягти успіху? Як стати кращим за інших? Ці питання, напевно, щоденно задають собі мільярди людей на планеті Земля, незалежно від свого етнічного походження та віросповідання. Завдяки нашому бажанню дати відповідь на ці питання у світі творяться грандіозні поступи у розвитку науки, культури, економіки. 

Василь Ліпінський 

Прагнення бути кращим за інших найбільш притаманне молодим людям. Іноді це явище ще називають "юнацьким максималізмом", який з дорослішанням особистості розвіюється і проходить. Людина, зазвичай, після цього змиряється зі своїм становищем і поступово починає деградувати у бажаннях рухатися до прогресу та власного самовдосконалення. Але так трапляється не з усіма. Інколи молодечий запал переростає у чітко сформовану стратегію з досягнення успіху, яка приносить свої плоди. Результатом реалізації такої стратегії можна назвати створення фірми "Медіарекс" у Львові, яка займається виготовленням та монтажем зовнішньої реклами та інтер'єрних елементів. 

Задум створити власну справу в Івана Рущишина та Василя Ліпінського виник у студентські роки. Ще навчаючись у академії, Василь підпрацьовував на аналогічній фірмі, тому на початок створення власного бізнесу хлопці вже добре орієнтувалися на ринку, який бажали освоїти. Найбільшою ж проблемою, яка виникла на початку створення власної справи, була відсутність необхідного капіталу для старту виробництва. Але завдяки тривалим зусиллям та відповідним знайомствам молодим підприємцям вдалося залучити необхідний кредит та зробити успішний старт. На сьогоднішній день "Медіарекс" тільки розвивається на ринку рекламних послуг, але Іван та Василь вірять, що незабаром їхні вивіски прикрашатимуть кожен другий магазин у Львові. "Наші козирі, - як говорять хлопці, - швидкість виконання замовлення, індивідуальний підхід до клієнта та відмінний сервіс". 

Іван Рущишин 

На питання, чи можуть назвати двадцятичотирирічні юнаки свої досягнення успіхом, вони усміхаються і відповідають, що знаходяться лише біля підніжжя гори, а їхній успіх на самому вершечку. На сьогоднішній день вони не жалкують, що взялися за створення власного бізнесу, заради якого довелося відмовитися від викладацької діяльності (обидва економісти), яка була запропонована їм після закінчення академії. Хлопці вважають, що зробили правильний вибір і успіх буде з ними. 

Як свідчить вищенаведена історія, для досягнення успіху потрібно не так уже й багато. Треба лише мати сформульовану мету, до якої слід іти попри усі негаразди. Багато хто вважає, що успішними людьми стають ті, кому в житті пощастило, ті, хто опинилися у відповідний час у потрібному місці. Але це зовсім не так. Успішними людьми стають не лише щасливчики, але і трударі, які наполегливо з дня на день працюють заради досягнення високого результату. Для тих, що не бажають погоджуватися з цією думкою, у приклад наведу прізвища американських магнатів: Б. Гейтс, Г. Форд, Д. Рокфеллер. Про досягнення успіху цими людьми говорять, що вони зробили себе самі. Але, як часто буває у наш час, молоді люди, які насправді не бажають працювати над собою, нарікають на несприятливість обставин, на оточення. Мовляв, батьки небагаті - нічим допомогти не можуть, освіта нікудишня - ніде влаштуватися неможливо, роботодавці несправедливі тощо. Досвід успішних і відомих свідчить же, що не варто шукати для себе виправдань і сприятливих обставин. Сприятливий клімат варто для себе створювати самостійно, а не закидати діряві сіті в надії спіймати золоту рибку, яка повинна вирішити усі наші проблеми. Такого просто не буває. 

Андрій Щербицький, якому 26 років, на сьогоднішній день володіє невеликою станцією технічного обслуговування автомобілів у місті Яворів. 

Після закінчення ПТУ за спеціальністю слюсар в Андрія не було великих перспектив. Як розповідає хлопець, спочатку він не знав, за що взятися. Хотів навіть поїхати на заробітки за кордон. "Але одного разу, - каже Андрій, - я полагодив автомобіль своєму товаришеві і після цього задумався - чому б мені не зайнятися цим професійно?" 

І так помаленьку, здобуваючи клієнта за клієнтом, орендувавши гараж, Андрій розкрутив свою справу та створив автомайстерню. Для свого міста, в якому існує чимало проблем з роботою, створення власного бізнесу Андрій вважає успіхом. За словами хлопця, його заробіток не є легким, але інших варіантів реалізувати себе в нього на той час просто не було. 

Як бачимо з розповіді Андрія, він не здобув грандіозних статків і не зробив чогось гіпернеможливого, але його можна вважати успішним. Можливо, про нього і не розповідають по телевізору і не пишуть у пресі, але він зумів реалізувати себе. Адже успішна людина - це та людина, яка зуміла знайти своє місце в суспільстві і для якої робота приносить задоволення. Оманливим є судження, що успішні лише ті, про кого багато говорять і пишуть. Адже фермер, який зібрав великий урожай у віддаленому селі на Поліссі, і київський бізнесмен, який вдало купив завод, досягли високого результату, але кожен у своїй сфері. Обидва використовували свої обмежені ресурси і зуміли добитися успіху за тих умов, у яких іншим нічого не вдавалося. Кожного з них можна назвати успішним. 

Отож, любий читачу, пробач, якщо ти в даній статті шукав універсального секрету успіху. Такого просто не буває. Бути кращим за інших - це означає краще працювати, ніж інші. Жодні модні книжки і методики типу "10 заповідей успіху" не містять формули щастя. Досягнення особистого успіху - це унікальний коктейль із власного інтелекту та фізичних зусиль. Ми самі повинні вміти зорієнтуватися та вибрати для себе пріоритетний шлях для досягнення цілі. Головне - не слід боятися і твердо йти назустріч власному успіху.  

Орієнтири для вибору професії

Вплив педагогів на вибір професії 

Вибір професії - важливий крок у житті кожної людини, і мотиви можуть бути різними. У когось помер улюблений песик, і він вирішив стати ветеринаром, щоб лікувати всіх нещасних тварин. Хтось пішов стопами батьків, або, навпаки, усупереч їхнім очікуванням. Для когось важливо те, що обрана ним професія престижна, що гарантує високу зарплату в майбутньому. 

Також часто можна почути, що на вибір професії вплинув учитель. Адже, спостерігаючи за поведінкою, навчальною та позаурочною діяльністю учнів, педагог робить відповідні висновки, які можуть бути приховані від непрофесійних очей і навіть від самого учня. Також у системі профорієнтаційної роботи в школі вчителі прямо чи опосередковано можуть впливати на чинники, які обумовлюють вибір людиною тієї або іншої професії. Чи дійсно це так? Яким чином це відбувається? І які наслідки таких рішень? Про це ми запитали у декількох осіб.

Ганна Горуппа, студентка МДПУ 

Ганна Горуппа, студентка 5-го курсу факультету інформатики-математики Мелітопольського державного педагогічного університету: 

- На вибір професії впливає школа, у якій ти розпізнаєш свою зацікавленість тим або іншим предметом. Мені подобалася інформатика, і вчитель, Чекурін Максим Євгенович, був одним з небагатьох учителів, які цікаво організовували уроки. Мені подобалося працювати з комп'ютером, і він не відбив у мене це бажання, а навпаки - зміцнив. На факультативних заняттях з інформатики ми часто вирішували цікаві логічні задачі. Зараз я закінчую п'ятий курс і працюю в інформаційно-комп'ютерному центрі МГПУ, планую свою долю у подальшому пов'язати з комп'ютерною технікою і дизайном, можливо, зайнятися веб-дизайном.  

Олексій Наумук, студент МДПУ 

Олексій Наумук, студент 5-го курсу факультету інформатики-математики Мелітопольського державного педагогічного університету: 

- Звичайно, є заслуга викладачів у тому, що багато хто йде навчатися у педагогічний ВНЗ і зі школи захоплюється цим. Ось у мене, наприклад, була хороша класна керівниця. Вона все розуміла і була в курсі всього, що нам цікаво, унікально викладала хімію і біологію, могла зацікавити якимись захоплюючими фактами з історії. Ми до неї на дні народження ходили щороку, каюся, що цього року я не прийшов і не привітав. До речі, таких учителів у школі можна було на пальцях перерахувати. Перший інтерес до професії вчителя викликала у мене вона. А ось остаточний вибір мені допоміг зробити професор Єремеєв В.С., коли приїхав розповідати до нас у школу про факультет інформатики-математики. Він зміг просто зацікавити тим, які унікальні досліди проводяться в університеті, наприклад, розповідав, як студенти вирішили побити світовий рекорд за часом, проведеним за комп'ютером, але він це зупинив. Потім він розказав про те, що інформатика - як наука і спеціальність, що розвивається, буде затребувана завжди. Він ще мене здивував тим, що сам - дуже інтелігентна і культурна людина, з такого хочеться брати приклад. Після закінчення курсу спеціаліста, хочу вступити до магістратури по прикладній математиці, так би мовити, продовжити навчання за обраною мною професією - програміста, про що поки що не пошкодував. 

 Артем Вергун, учитель інформатики 

Артем Вергун, учитель інформатики Константинівської загальноосвітньої школи № 2 Мелітопольського району: 

- Хоча школа у нас була і сільська (ніби безумовно вважається, що у таких школах рівень викладання і забезпечення гірший, аніж у міських), вчителі у нас були чудові. І в старших класах я вирішив, що буду вчителем, і вступив в університет на хіміко-біологічний факультет за фахом "хімія і основи інформатики", який закінчив минулого року, і став працювати в школі викладачем інформатики. На мене, як на молодого вчителя, звалилося багато проблем: забезпечення порядку в комп'ютерному класі, проведення і настройка мережі, методичні семінари, навіть забивання цвяхів. Тепер, думаю, завдяки моєму впливу хлопці та дівчата вибиратимуть професію вчителя. 

Алена, інженер-проектант:

- У нас у школі був день відкритих дверей для ВНЗ - до нас прийшли викладачі з Миколаївського корабельного університету. Одна викладачка досить цікаво розказувала про навчання в університеті, вона потім математику у мене і вела. Отже завдяки їй, я і дізналася про корабелку. І хоча у мене був широкий вибір куди піти навчатися, я вирішила вступати до Миколаєва ще і тому, що я не вивчала української, а там викладання йшло російською. Про свій вибір ще не пошкодувала, викладачі дали хороші знання, які зараз мені знадобилися у професійній діяльності. 

Вплив викладачів часто відіграє важливу роль при виборі майбутньої професії молодими людьми. І цей вплив може бути як прямим (позитивний приклад, переконання), так і зворотним (негативний приклад, бажання вчинити усупереч). Наприклад, виходячи з особистого досвіду, можу сказати, що особистість учителя може викликати якраз зворотну реакцію. Вчителька не знала і не любила свій предмет, викладала його сухо і нецікаво, але, проте, це не вбило у мені любов до української мови та літератури. Я вступила на філологічний факультет, який закінчила з червоним дипломом, і дотепер люблю українську літературу та цікавлюся сучасними українськими письменниками. Але, як то кажуть, - виняток тільки підтверджує правило.

  Яка професія Вам підходить? 

 В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні гарантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді набуває особливої гостроти. Ефективним шляхом її вирішення є опанування професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак, як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу до справи вибору професії, визначення способів опанування нею. А це не проста справа. Прийняттям виваженого рішення треба дати відповідь на виклики, які генерує уже доволі жорстко конкурентний національний ринок праці, що, до того ж, прискорено інтегрується в загальносвітовий. Звичайній людині, навіть дорослій, не кажучи вже про ту, яка тільки-но прощається з дитинством, правильно, без допомоги спеціалістів зробити вибір дуже важко.

Сьогодні на вибір молодою людиною професії впливають багато чинників – її уподобання, здібності, попит на професію, фінансові можливості та інші. Звернути особливу увагу також слід на те, чи відповідає професія психотипу людини, її темпераменту, адже у разі такої невідповідності вона за обраною професією успішно працювати просто не зможе.

Так яка професія найкраще вам підійде?

Психологи розрізняють такі соціонічні типи: 

Екстраверт

·         орієнтований на зовнішній світ, відкритий подіям;

·         активний, ініціативний, схильний до ризику;

·         відкрито висловлює свою думку;

·         контактний, легко знайомиться і так само легко розлучається з людьми;

·         співвідносить свої думки з думкою оточуючих;

·         добре працює у колективі. 

Інтроверт

·         орієнтований на свій внутрішній світ і свої враження від зовнішніх факторів;

·         часто важко входить у нові контакти, тому має вузьке коло друзів;

·         прагне тиші, намагається захиститися від надлишку нової інформації;

·         зовні спокійний, виглядає замисленим, переважно мовчазний;

·         зазвичай не любить несподіванок;

·         добре працює наодинці.